НАУКА ПРО ЛЬОДОВИК
Як утворився Jökulsárlón і чому він продовжує рости
Лагуна, молодша за живу пам'ять: як відступаючий язик Vatnajökull видовбав Jökulsárlón, чому це найглибше озеро Ісландії і чому воно продовжує рости.
Check dates and availability ↗Льодовик, що сягав моря
Breiðamerkurjökull — один з найбільших вивідних язиків Vatnajökull, найбільшої за об'ємом льодовикової шапки Європи. Протягом більшої частини задокументованого заселення він сягав майже самої Атлантики, залишаючи лише тонку смугу чорного піску між своїм язиком і прибоєм. Наступаючи й відступаючи протягом століть, він поводився як повільний бульдозер, перемелюючи ґрунт під собою і штовхаючи уламки вперед у гряди. Важливо, що через товщину, вагу і рух льодовика він врізався вниз так само, як і вперед, видовбуючи в скельній основі улоговину, яка пізніше вмістить лагуну. Ніщо в Jökulsárlón не має сенсу без цього початку: озеро — це форма, яку льодовик залишив по собі, відступивши.
Западина, видовбана нижче рівня моря
Деталь, що перетворює це зі звичайної талої калюжі на щось видатне, — це глибина. Наступаючи, Breiðamerkurjökull видовбав западину, що сягає значно нижче рівня моря, — саме тому Jökulsárlón сьогодні, за загальним визнанням, найглибше озеро Ісландії, з опублікованими вимірами від приблизно 248 до понад 284 метрів. Цей розкид — не недбалість зйомки, а радше рухома ціль: улоговина продовжує збільшуватися. Оскільки дно лежить нижче рівня моря, лагуна з'єднується з океаном, а не височіє над ним, і саме цей факт визначає майже все інше в цьому місці — його припливи, солоність і те, що воно не замерзає повністю навіть у розпал ісландської зими.
Народження в 1930-х
Jökulsárlón — одне з дуже небагатьох природних чудес світового рівня в Європі, молодше за живу пам'ять. Ще на початку двадцятого століття Breiðamerkurjökull сягав майже берега, і жодної лагуни не було взагалі. У теплі десятиліття після кінця дев'ятнадцятого століття льодовик почав відступати від видовбаної ним улоговини, і приблизно в 1934–35 роках ця западина почала заповнюватися талою водою. За кілька десятиліть калюжа перетворилася на озеро. Люди, що виросли на фермах уздовж цього узбережжя, в принципі можуть пам'ятати час до появи Jökulsárlón, — і це справді дивно звучить про місце, яке зараз прикрашає обкладинки путівників.
Чому він продовжує рости
Процес, що створив лагуну, не зупинився. Язик Breiðamerkurjökull продовжує відступати — останнім часом приблизно на 200 метрів на рік, хоча темп змінюється, — і з кожним відступленим метром дедалі більше глибокої скельної западини переходить у відкриту воду. З 1970-х років лагуна зросла приблизно вчетверо — з близько 8 км² до, за різними оцінками, 18–25 км². Тепліше літо прискорює танення біля фронту відколювання і на поверхні, а припливний зв'язок з морем допомагає підточувати кригу знизу. На практиці Jökulsárlón, який ви фотографуєте, помітно більший за той, що бачили попередні відвідувачі.
Що таке відколювання і чому крига синя
Айсберги з'являються внаслідок відколювання — руйнування фронту льодовика там, де він зустрічається з глибокою водою. Плавучість і притягання припливу підточують кригу, поки плити не відламуються, іноді з тріском, чутним через усю лагуну, і не спливають вільно. Ця крига стара: вона починалася як сніг, що випав на високому плато Vatnajökull, потім була похована, спресована і століттями повільно рухалася вниз схилом. Саме стиснення робить багато шматків глибокого електрично-синього кольору — захоплені бульбашки повітря видавлюються, поки щільна крига не починає поглинати всі кольори, крім синього. Білі айсберги молодші або більш насичені повітрям; чорні смуги — це вулканічний попіл, поглинутий під час минулих виверджень і перенесений усередині криги вниз. Читання цих кольорів розповідає історію криги.
Озеро, яке досі пише своє майбутнє
Коротка протока Jökulsárlón, що веде до моря, повільно розширюється і поглиблюється, і спостерігачі вже давно відзначають, що прибій поступово наближається до мосту Кільцевої дороги над протокою — берегову лінію там уже не раз зміцнювали. Якщо зазирнути достатньо далеко вперед, доля лагуни пов'язана з долею льодовика: у міру того як Breiðamerkurjökull продовжує відступати вглиб суходолу і тоншати, улоговина продовжуватиме заповнюватися, і деякі дослідники очікують, що затока з часом повніше відкриється в Атлантику. Ніщо з цього не вирішено, а терміни довгі й невизначені. Але це підкреслює суть цього місця — це не завершений ландшафт, а той, що явно й активно продовжує будуватися.